Вермокс 100 мг №6 таблетки

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу ВЕРМОКС (VERMOX)

Склад:

діюча речовина: мебендазол; 1 таблетка містить мебендазолу 100 мг;

допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, сахарин натрію, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.

Лікарська форма. Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: плоскі таблетки білого або майже білого кольору з легким характерним запахом, у формі диска, з фаскою, діаметром біля 10 мм, з написом «VERMOX» з одного боку та з рискою – з іншого.

Фармакотерапевтична група. Протигельмінтні засоби. Похідні бензимідазолу. Код АТХ Р02С А01. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.

Мебендазол діє локально у просвіті кишечнику, перешкоджаючи утворенню клітинного тубуліну у гельмінтів, що призводить до порушення процесів утилізації глюкози і травлення та автолізу паразита. Немає доказів ефективності препарату Вермокс у лікуванні цистицеркозу.

Фармакокінетика. Після перорального застосування < 10 % дози досягає системного кровотоку через неповну абсорбцію та екстенсивний пресистемний метаболізм (ефект першого проходження). Максимум концентрації у плазмі крові спостерігається через 2–4 години після застосування. Одночасне застосування лікарського засобу із висококалорійною їжею незначно підвищує біодоступність мебендазолу. Розподіл. 90–95 % дози препарату зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу становить від 1 до 2 л/кг, що свідчить про здатність мебендазолу проникати крізь стінки судин. Це підтверджується даними щодо хворих, які постійно приймають мебендазол (40 мг/кг/добу впродовж 3–21 місяця). Метаболізм. Після перорального застосування мебендазол метаболізується переважно у печінці. Плазмова концентрація його головних метаболітів значно перевищує концентрацію мебендазолу. Порушення функцій печінки, порушення метаболізму або елімінації з жовчю може призвести до підвищення плазмового рівня мебендазолу. Виведення. Мебендазол, кон’юговані форми мебендазолу та його метаболіти частково піддаються кишково-печінковій рециркуляції та виводяться із сечею та жовчю. Уявний період напіввиведення після перорального застосування у більшості пацієнтів становить 3–6 годин. Фармакокінетика у рівноважному стані. При тривалій терапії (40 мг/кг/добу протягом 3–21 місяця) концентрація мебендазолу та його основних метаболітів у плазмі крові збільшується, у результаті чого приблизно у 3 рази збільшується його експозиція у рівноважному стані порівняно з одноразовим застосуванням. Клінічні характеристики. Показання. Лікування інвазій, таких як eнтеробіоз, аскаридоз, анкілостомоз, трихоцефальоз, некатороз. Протипоказання. Підвищена чутливість до мебендазолу або до будь-якого з компонентів препарату. Вагітність, період годування груддю.


Спосіб застосування та дози. Для перорального застосування.При ентеробіозі:дорослим і дітям віком від 2 років незалежно від маси тіла та віку − 1 таблетка (100 мг) як одноразова доза. Для запобігання повторної інвазії слід повторити прийом 1 таблетки (100 мг) препарату через 2 або 4 тижні.При аскаридозі, трихоцефальозі, анкілостомозі або змішаних гельмінтозах: дорослим і дітям віком від 2 років незалежно від маси тіла і віку − 1 таблетка (100 мг) 2 рази на добу (1 таблетка вранці і 1 таблетка ввечері) протягом 3 діб поспіль.При застосуванні препарату Вермокс не потрібно дотримуватися спеціальної дієти або приймати проносні засоби. Таблетки можна розжовувати або ковтати цілими. Для дітей молодшого віку перед застосуванням можна розтовкти таблетку. Прийом лікарського засобу дитиною повинен проходити під наглядом дорослих. Діти. Застосовують для лікування дітей віком від 2 років.Через недостатній досвід застосування препарату дітям віком до 2 років, а також через те, що є окремі повідомлення щодо виникнення судом під час застосування препарату дітям цієї вікової групи, призначати Вермокс слід лише у випадку, якщо наявна глистна інвазія серйозно позначається на їх харчовому статусі та фізичному розвитку. Передозування. У пацієнтів, які застосовували дози вищі, ніж рекомендовані, або лікувалися протягом тривалого часу, рідко спостерігалися алопеція, оборотні порушення функції печінки, гепатит, агранулоцитоз, нейтропенія та гломерулонефрит. Такі побічні реакції, за винятком агранулоцитозу і гломерулонефриту, спостерігалися також у пацієнтів, які застосовували мебендазол у стандартному дозуванні (див. розділ «Побічні реакції»).Симптоми: при випадковому передозуванні можуть спостерігатися спастичний біль у животі, нудота, блювання, діарея. Лікування: специфічного антидоту не існує. Одразу після прийому мебендазолу внутрішньо можна провести промивання шлунка. Якщо це виправдано, можна призначити активоване вугілля. Побічні реакції. У рекомендованих дозах Вермокс зазвичай добре переноситься. У пацієнтів зі значним паразитарним навантаженням спостерігалися діарея та біль у животі під час застосування лікарського засобу Вермокс.Побічні реакції, які спостерігалися, класифіковані за частотою появи: дуже часті (³1/10); часті (³1/100 − <1/10); нечасті (³1/1000 − <1/100); поодинокі (³1/10000 − <1/1000); рідкісні (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена виходячи з наявних даних).З боку крові та лімфатичної системи:поодинокі: нейтропенія.З боку імунної системи:поодинокі: реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції.З боку центральної нервової системи:поодинокі: судоми, запаморочення.З боку травного тракту:часті: біль у животі (при значному паразитарному навантаженні);нечасті: абдомінальний дискомфорт, діарея (при значному паразитарному навантаженні), метеоризм, нудота, блювання.З боку шкіри і підшкірної клітковини:поодинокі: висипання, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона, екзантема, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, алопеція.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

поодинокі: гепатит, підвищення активності печінкових ферментів.

Термін придатності. 5 років.

Важливо! Дана інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затверджена і надана Державним реєстром лікарських засобів України.

Дана інструкція представлена виключно з ознайомчою метою і не є приводом для самолікування.